Лекторій для батьків
10 заповідей для батьків,
які не байдужі до своєї дитини.
Не сподівайся, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав йому життя – як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це необоротний закон вдячності.
Не зганяй на дитині свої образи, щоби у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, то і виросте.
Не будь зверхнім до проблем дитини. Життя дано кожному по силах, і, будь певний, для неї воно важке не менше, ніж для тебе, а може, й важче, бо у неї немає досвіду.
Не принижуй дитину!
Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі із дітьми. Звертай на них більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо у дитині.
Не картай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено усе.
Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на збереження і розвиток у ній творчого вогню. Це вивільнена любов матері та батька, у яких буде зростати не «наша», а «своя» дитина – душа, віддана їм на збереження.
Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій того, чого не хотів би, щоби робили твоїй.
Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, нещасливою, дорослою. Спілкуючись із нею, радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що із тобою.
